Меню Закрити

Академічна доброчесність

Стаття 42 Закону України дає вичерпне визначення поняття “академічна доброчесність”. Отже, академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися всі учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності. Дотримання академічної доброчесності важливе не лише в аудиторіях університету, оскільки є сучасною загальносуспільною проблемою.

Порушеннями академічної доброчесності (іншими словами – проявом академічної недоброчесності) вважаються:

  • академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/ або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
  • самоплагіат – оприлюднення (частково чи повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
  • фальсифікація – свідома зміна або модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
  • списування – виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;
  • обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу;
  • хабарництво  – надання учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі.

У разі порушення академічної доброчесності до студентів закладу вищої освіти можуть застосовуватися наступні санкції (заходи академічної відповідальності):

  • повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);
  • повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми (навчального курсу);
  • не допущення до захисту диплому;
  • відрахування із закладу освіти [2].

Сучасна наукова чи учбова робота не може зовсім обійтися без запозичення. Запозиченням називають використання чужої творчої праці з посиланням на першоджерело з метою його розширення чи переробки. Запозичення само по собі не є чимось поганим. Але воно може бути правомірним, неправомірним або некоректним.

Правомірне запозичення – обґрунтоване цілями цитування використання у своєму науковому творі частини чужого тексту з обов’язковим посиланням на автора та джерело запозичення, оформлені відповідно до встановлених правил цитування. При цьому важливо пам’ятати, що: читач роботи повинен знати, що текст запозичений та з якого джерела він був запозичений; об’єм цитування не має перевищувати необхідного з точки зору цілей цитування.

Неправомірне запозичення має місце, коли об’єм запозиченого тексту не виправданий з точки зору цілей цитування, відсутнє посилання на істинного автора та джерело запозичення (першоджерело). Тобто читач роботи умисно або неумисно введений в оману та може вважати, що запозичений текст є власністю автора, який насправді його запозичив або об’єм запозиченого матеріалу є надлишковим з точки зору цілей цитування. Тому основною вимогою до оригінальності роботи є те, що об’єм неправомірних запозичень (плагіату) має дорівнювати нулю.

Некоректне запозичення – використання у своєму творі науки чужого тексту, коли посилання на справжнього автора та джерело запозичення оформлено з порушеннями встановлених правил цитування.

Згідно з результатами опитування редакторів з Європи, Азії та Північної Америки, в середньому 15% рукописів, які надходять до редакції наукових журналів, містять плагіат [3].

Існує спеціальна програма, що має назву “Антиплагіат”. Вона є інструментом для виявлення порушень академічної доброчесності при написанні наукових (творчих) робіт студентами чи науковцями.

“Антиплагіат” являє собою спеціалізовану пошукову систему, призначену для виявлення та оцінки правомірності запозичень у текстових документах. Завдяки цій програмі можна перевірити документ будь-якого розміру та практично будь-якого формату. В результаті перевірки документу формується інтерактивний звіт, де “підсвічений” запозичений текст, показані першоджерела та розрахований “відсоток оригінальності”. Результати такої перевірки вважаються попередніми. Остаточне рішення про правомірність виявлених запозичень повинен приймати експерт, що перевіряє роботу. Для цього він проводить аналіз повного звіту та може його редагувати. 

Рекомендації для студентів по підготовці наукових та учбових текстів:

  • в роботі безперечно має бути унікальність (та частина роботи, що написана без запозичень). В будь-якій дослідницькій чи проектній роботі унікальний текст повинен становити не менш як 50%, інакше це – плагіат;
  • чітко відокремлюйте текст, написаний зараз, від текстів, що були написані раніше (вами чи іншими авторами);
  • обов’язково робіть посилання при використанні текстів, результатів, ідей, даних тощо;
  • не соромтеся робити посилання на себе (свої попередні роботи);
  • переклад тексту – це також використання тексту, тому посилання обов’язкове;
  • використовуйте лише те, що необхідно, не зловживайте об’ємами запозичення;
  • ніколи не користуйтеся послугами з “обходу антиплагіату” та “підвищенню оригінальності”.

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна в освітньо-науковій діяльності приділяє значну увагу дотриманню правил та норм академічної доброчесності. Впровадження принципів академічної доброчесності означає, що в процесі навчання та дослідницької роботи студенти, викладачі та науковці мають керуватися принципами чесної праці та навчання.

З метою поширення практичних знань у впровадженні основних принципів академічної доброчесності в університеті проводяться семінари, майстер-класи, презентації, лекції та інше.

Також окремим кроком на шляху формування нової академічної культури, що базуватиметься на довірі, чесності та прозорості, стало оприлюднення текстів дисертацій керівництва і працівників Харківського університету.

Крім того, університет виступає партнером Проекту сприяння академічній доброчесності (SAIUP), що є невід’ємною складовою нової академічної культури в українських вищих навчальних закладах та передумовою для успішного розвитку суспільства [1].

Рекомендована література

  1. Академічна доброчесність. Загальна інформація / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.univer.kharkov.ua/ua/study/integrity/academic_integrity
  2. Декларація академічної доброчесності / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://law.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/11/Deklaratsiia-akademichnoi-dobrochesnosti.pdf
  3. How prevalent are plagiarized submissions? Global survey of editors / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1002/leap.1218